19 лютого українці відзначають День Державного герба!

Сховані у тризубі шифри і сенси ми починаємо зчитувати у самому дитинстві, і вони залишаються з нами назавжди: воля, сила духу, знання і дія.

Тризуб об’єднує українську націю, символізує наше давнє глибоке коріння на цій землі ― ми зберегли наш герб часів славної Київської держави, пронесли його крізь тисячоліття донині, коли вільна Україна продовжує битву за свою незалежність, захищає права і свободи громадян, виборює вільний день та майбутній час.

Час, коли тризуб і синьо-жовтий прапор повернуться туди, де їм і належить бути ― у звільнені від російських окупантів міста і села.

Тризуб на наших знаменах, на наших шевронах, у наших серцях ― отже, боротьба триває!

З Днем Державного герба України!

Слава Україні!

 Справжнє прізвище Миколи Хвильового? Псевдонім Івана Тобілевича? Справжнє ім’я Лесі Українки? Усі ці питання дуже типові на ЗНО з української. Тож до твоєї уваги справжні прізвища та псевдоніми письменників з програми ЗНО, щоб перевірити, як ти їх вивчив.

Цікаве про псевдоніми письменників…

Митці, очевидно, обирають псевдоніми не просто так. Для когось нове прізвище має промовисте значення: Леся Українка, Микола Хвильовий, Іван Багряний; а для когось – особисте: Олександра Кандибу лагідно звала “Олесем” кохана дружина.

• Панас Мирний – Рудченко Панас Якович
  На походження його відомого прізвища, можливо, вплинуло місто, де народився письменник, – Миргород. У його метриці було написано відразу два прізвища: Мирний і в дужках Рудченко, але практично до самої смерті, крім близьких йому людей, ніхто не знав про те, що Рудченко і Мирний – це одна людина.
• Олександр Олесь – Кандиба Олександр Іванович
  Олесем його називала дружина. У результаті поет почав друкувати інтимну лірику (а згодом й інші твори) саме під таким псевдонімом.
• Іван Карпенко-Карий – Тобілевич Іван Карпович
  У псевдонімі Карпенко-Карий поєдналися імена батька та улюбленого літературного персонажа драматурга — Гната Карого — героя п’єси Т. Шевченка «Назар Стодоля»
  
• Григорій Квітка-Основ’яненко – Квітка Григорій Федорович
  Цей літературний псевдонім пояснює сам Григорій: “Взял себе прозвище по месту жительства; живу на Основе; и так, да буду Основяненко”, – писав він в одному з листів.
  
• Марко Вовчок – Вілінська Марія Олександрівна
  
  Існує декілька версій про походження її псевдоніма. Більшість науковців й літераторів дотримується думки, що він базується на грі звуків і трансформації прізвища:
  Марко-вич – Марко-вичка – Марко Вовчок.
  Хоча вінницький науковиць Василь Борщевський зауважував: “Цілком ймовірно, що псевдонім письменниці походить від подільського села Вовчок”.
  Так, поблизу Немирова є аж два села, що називаються Вовчок! Як відомо, вона у навколишніх селах зі своїм чоловіком записувала від місцевих жителів пісні, казки, легенди. Кілька пісень записано нею у Брацлаві й Тульчині. До цих містечок вона могла потрапити , лише проїжджаючи  через обидва Вовчки.
• Іван Нечуй-Левицький – Левицький Іван Семенович
  У своєму дослідженні творчості Нечуя-Левицького, Валер’ян Підмогильний писав, що письменник “псевдонім собі узяв – Нечуй – аби панотець Стефан часом не довідалися… про пустобрьоху, сина-письменника”.
• Микола Хвильовий – Фітільов Микола Григорович
  Такий псевдонім Микола узяв собі саме тому, що у душі він був дуже співчутливим, вразливим і хворобливо замкнутим у собі. Не раз його сучасники описували його твори , як дійсно “хвилюючі й трепетні”.
  
• Остап Вишня – Павло Губенко
  Чому саме такий? Ніхто не знає, мабуть, просто сподобалось таке поєднання слів: тепле, українське, і аж посміхнутися хочеться. Принаймні, так пояснює походження псевдоніма внучка письменника. Ще існує такий варіант: “Свій вибір псевдоніма письменник пояснював тим, “що плід вишні солодкий і смачний, але водночас терпкий і кислуватий, саме таким і повинен бути доброзичливий сміх, а при потребі кісточкою з вишні затиснувши її у двох пучках, можна влучно стрельнути” (О.Слоньовська)
  
• Іван Багряний – Лозов‘ягін Іван Павлович
  Псев­до­нім об­ра­но, як при­пус­ка­ють, під впли­вом за­хоп­лен­ня тво­ра­ми Ми­ко­ли Хви­льо­во­го — в тек­стах йо­го улюб­ле­ний епі­тет «баг­ря­ний» ви­ра­жав ре­во­лю­цій­но-­ро­ман­тич­не по­ри­ван­ня.
  
• Леся Українка – Косач (за чоловіком – Квітка) Лариса Петрівна
  Свій псевдонім Лариса Косач запозичила в дядька – Михайла Драгоманова. Він підписувався як «Українець». А оскільки Леся дуже любила свого дядька і захоплювалась ним, то вирішила в чомусь бути схожою на нього. Псевдонім «Українка» з’явився в 1884 році, коли дівчині було всього тринадцять. А Лесею її лагідно називали в сім’ї, тож не дивно, що тверде «Лариса» вона замінила на тендітне та ніжне «Леся».

Ось список псевдонімів письменників з програми ЗНО

Запам'ятай ці прізвища, бо вони трапляються у завданнях ЗНО, а ще можуть знадобитися для розгадування кросворду.

А для перевірки та закріплення вивченого – пройди тест про псевдоніми письменників і спробуй у ньому набрати всі двісті балів! Щасти!

 

Таємниці Генія Шевченка 

ДЕНЬ ПИСЬМЕННИКА

Словописці, письмомовці, літератори, драматурги, прозаїки, поети, казкарі, есеїсти, критики та всі причетні до Міжнародного дня письменників - вітаємо! Попри все творіть і даруйте свої твори світу.

Сьогодні розповім 5 цікавих фактів про українських письменників:

Іван Лозов’ягін або Лозов'яга мав безліч псевдонімів, серед яких Іван Полярний, "Сорок Сорок", "Дон Кочерга". Але по-справжньому прижився один — Іван Багряний. Цей псевдонім прижився настільки, що буквально замінив справжнє ім'я письменника. Син Багряного дізнався справжнє прізвище батька вже бувши в дорослому віці.

Ольга Кобилянська, як і вся її родина, не знала української. Спочатку. З дитинства Кобилянська вільно володіла німецькою і польською мовами, ними ж писала свої перші твори. І лише згодом письменниця разом зі своєю матір’ю досконало вивчила українську. І не просто вивчила, а стала видатною письменницею України. Чудовий приклад для тих, хто зараз переходить на українську.

Василь Стус був великим патріотом і не приховував цього. За це він сумарно отримав 23 роки примусових робіт або позбавлення волі від радянського режиму. Також Стус принципово розмовляв українською мовою і одного разу побився в університеті за те, що йому сказали "говорити нормальною мовою".

Максим Рильський був не тільки талановитим письменником, а й лінгвістом і музикантом. Він знав понад 30 мов, а 13-ма мовами володів вільно. А музики його вчив знаменитий український композитор Микола Лисенко, у якого Рильський навіть жив деякий час.

Панас Мирний працював чиновником у Російській імперії, але ненавидів свою роботу і всю імперію. Можливо, саме тому Панас Рудченко узяв собі псевдонім Мирний, а деякі твори узагалі публікував анонімно. Свої роботи Мирний ховав у ящику від сала, що зберегло їх від знищення під час обшуків.

А які цікаві факти про інших письмнників знаєте ви?

 

21_ЛЮТОГО_ДЕНЬ_РІДНОЇ_МОВИ

Кожен народ, котрий має власну мову, розуміє її значущість у державотворчому процесі, цінує такий сакральний Божий дар.

Українці усвідомлюють це не лише 21 лютого, у Міжнародний день рідної мови, а щодня, коли право на повноцінне функціонування українського слова виборюється ціною життя мужніх захисників.

Свято "Твоя мова - твоя перемога", яке провела вчитель української мови та літератури Вальчук Ж.В. у ДНЗ "Теофіпольський ПАПЛ" присвячено вшануванню мовної культури та пам'яті тих, хто віддав своє життя за мову і Україну.

Згадали усі історичні моменти лінгвоциду, що стали важливим етапом у формуванні нашої національної ідентичності. Хвилиною мовчання ми вшанували пам'ять тих, хто віддав своє життя за мову і Україну, нагадуючи собі про наш обов'язок та важливість оберігання нашої мовної спадщини.

Здобувачі освіти емоційно читали вірші, брали участь у інтелектуальній вікторині. Музичний керівник Шевчук О.В. підготував дітей до виконання пісень про мову та Батьківщину у супроводі старовинних музичних інструментів. Все це зміцнило наші почуття патріотизму та гордості за нашу мову і культуру.

Наше свято нагадало про важливість національної мови як символу національної самосвідомості. Воно надихнуло нас продовжувати боротьбу за збереження та розвиток української мови, яка є невід'ємною частиною нашої ідентичності та культурного надбання.

Нехай воно стане початком нашої щоденної боротьби за мовну культуру та перемогу у відстоюванні права на власну мову та ідентичність.

 День ерудита відзначають у світі  5 лютого

    Цей день присвячений інтелектуально обдарованим людям, що мають великий багаж знань та вміло користуються ним. 

    Саме слово «ерудиція» має латинське походження та означає просвітленість. А ерудит – це всебічно освічена людина з багатими знаннями з різних царин науки. Про це повідомляє Медіа агентство АСС з посиланням на DayToday. 

    В давнину ерудитами називали вчених, які не тільки глибоко заглиблювались у свою галузь, але й робили свідомі висновки з вивченого та позбувалися свого невігластва. 

    Найкращими представниками ерудованих людей були стародавні єгиптяни, римляни та греки. Вони глибоко замислювалися про природу світу, особливості людини, заглиблювалися у різні наукові дослідження, філософію, мистецтво тощо. Своїм корінням більшість сучасних наук походять саме від цих стародавніх цивілізацій.
    Щоб стати ерудитом, не обов’язково прискіпливо вивчати кожне питання. Достатньо в загальному володіти питаннями з різних сфер науки. Необхідно ставити перед собою конкретні цілі, які можливо досягти, та докладати неабияких зусиль до їх досягнення. Всі видатні ерудити володіли неабиякою працездатністю. Якщо перед вами стоїть велика мета, її варто розподілити на невеликі, послідовні цілі.

Євробачення 2024.

 

Євробачення 2024. 

Хто поїде від України?

 Фільми до Дня пам'яті героїв Крут

Понад століття тому, 29 січня 1918 року, українці стримали наступ ворога на Київ, проявивши жертовність та героїзм. У День пам'яті героям Крут пропоную Вам кінодобірку, аби кожен зміг дізнатись все про цю відважну та сумну сторінку української історі.

29 січня 1918 – бій під Крутами:

Бій під Крутами у кінематографі

"Україна: забута історія. Крути: молода кров"

"Україна: забута історія" – це документальний серіал про історію України, ведучим цього серіалу був Андрій Романіді, а сценаристом проєкту – Ірина Чмола. Серіал складається з 15 серій, де кожна розповідає про найгучніші події української історії за допомогою майстерної реконструкції та цікавих коментарів відомих українських політологів, істориків, культурологів, журналістів і багатьох інших експертів. Цей проєкт випускав телеканал "Мега" впродовж 2012 – 2013 років. Перша серія серіалу присвячена битві під Крутами.

"Герої України. Крути. Перша Незалежність"

Така історична подія, як бій під Крутами, породила чимало міфів, легенд, домислів різноманітного спрямування, і через це справжні історичні факти бою почали забуватись. То ж якими були події насправді? Про це розкажуть історики у фільмі "Герої України. Крути. Перша Незалежність". Цю кінострічку було створено до 96-ї річниці героїчного бою на станції Крути. У зйомках кінострічки взяли участь Національний заслужений академічний ансамбль танцю України імені Павла Вірського, а також до зйомок долучились народні артисти України Наталія Сумська, Ніна Матвієнко, Василь Баша. Документальний фільм побачив світ у 2014 році.

"Крути 1918"

Цей український історичний фільм-екшн вийшов у прокат у 2019 році. Режисером стрічки є Олексій Шапарєв. Цей фільм отримав неоднозначні відгуки: для когось стрічка стала вершиною українського кінематографа, а хтось зовсім не оцінив побаченого. Для кращого розуміння цієї кінокартини необхідно дослідити спершу історичну складову. Це допоможе повноцінно уявити тодішні події 1918 року.

 

27 січня – Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту

27 січня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили один із найбільших нацистських таборів смерті – Аушвіц-Біркенау.
Під час Другої світової війни 6 мільйонів євреїв стали жертвами нацистської політики, що передбачала знищення народів і груп, які нацисти вважали загрозою або неповноцінними. Близько 1,5 мільйона з них були з території сучасної України.

«Голокост, який призвів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, завжди слугуватиме всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…» –

таке формулювання містить резолюція Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй від 2005 року, якою запроваджено памʼятну дату.
Утім, останній рік війни Росії проти України виразно засвідчив, що пасивна памʼять про злочини геноциду не є запобіжником від їхнього повторення.
Необхідний мінімум – активне осмислення та діалог, щоб сприяти постійній свідомості у принаймні значної частини суспільства того, як діють механізми соціальної агресії.

А ще – уважність з боку міжнародних інституцій до системних порушень прав людини авторитарними режимами, щоб не бути засліпленими й заскоченими зненацька тим, що людиноненависницька ідеологія загорнулася в нову, неочевидну, обгортку.
І звісно – неможливо запобігати повторенню геноцидів у майбутньому без рішучого і справедливого засудження та покарання організаторів і виконавців подібних злочинів сьогодні. І без власне готовності діяти на випередження.
Міжнародний день памʼяті жертв Голокосту – нагода ще раз замислитися над цим.

За минулий рік ключові місця памʼяті про Голокост в Україні стали обʼєктами нападу з боку рашизму.
       Бабин Яр. Символ Голокосту від куль у Східній Європі. 1 березня 2022 року, через вісім десятиліть після масових розстрілів, скоєних нацистами в цьому урочищі, а потім спалення ними тіл, щоб замести сліди своїх злочинів, – світ знову побачив обгорілі тіла загиблих у Бабиному Яру. Цього разу – внаслідок російської ракетної атаки.

       Дробицький Яр у Харкові. Це – відоме місце масових розстрілів цивільного, насамперед єврейського, населення нацистами під час Другої світової війни. За різними оцінками, тут поховано від 14 до 20 тисяч жертв нацизму. У 2002 році на місці трагедії відкрили меморіал. А у 2022-му в центральний монумент меморіалу – менору влучили російські снаряди.
Люди, які пережили Голокост чи нацистські табори смерті, після повномасштабного нападу Росії на Україну стали жертвами рашизму.

       Ванда Об’єдкова була однією з тих людей, які вижили в окупованому гітлерівцями Маріуполі. Її мати була єврейкою. Ванда Семенівна вижила тільки тому, що переховувалася від нацистів у міських підвалах. У цих же міських маріупольських підвалах обірвалося через 80 років її життя, 4 квітня 2022 року, коли вулиці й будинки міста перетворювали в пустку російська артилерія й авіація.

       Борис Романченко був в’язнем одного з найбільших концтаборів нацистської Німеччини — Бухенвальду. Крім того, його утримували в таборах Пенемюнде, Дора та Берген-Бельзен. Він опікувався збереженням пам'яті про нацистські злочини, був віцепрезидентом Міжнародного комітету Бухенвальд-Дора. Свої знання про жахітття Другої світової війни Борис Тимофійович передавав майбутнім поколінням. Його життя обірвалося не в нацистській в’язниці чи за колючим дротом, а у власній харківській квартирі, в яку 18 березня 2022 року влучили смертоносною зброєю росіяни. Борису Романченку було 96 років.

Ми бачимо, що навіть маючи таке потужне застереження, як памʼять про Голокост, не всі народи зробили висновки з цієї жахливої сторінки в історії людства. Значить, нам потрібно потроїти зусилля, віднайти нові підходи для збереження цієї памʼяті живою, для поширення правди про геноциди, щоб уникнути їх нового й нового повторення.

 День почерку - 23 січня

День ручного письма 

    Це свято було засноване, щоб нагадувати людству про таке унікальне явище, як ручну писемність.

Комп'ютери стають все популярнішими, люди постійно користуються електронною поштою, різноманітними месенджерами. Тому сучасна людина рідше використовує ручки, олівці, звичайний папір для вираження думок. Не виключено, що через якийсь час ми просто забудемо, як писати листівки, листи від руки.

Історія

Щорічно у всьому світі прийнято відзначати День почерку, який також називається Днем ручного письма. Це свято було засноване, щоб нагадувати людству про таке унікальне явище, як ручну писемність. Люди повинні розуміти, що почерк кожної людини є по-справжньому неповторним.

Ініціатором свята виступила Асоціація виробників пишучих інструментів. Асоціацією був проголошений день, коли він почав святкуватися, а саме 23-го січня. Цікаво, що саме в цей день, в 1737 році з'явився на світ відомий американський діяч Джон Хенкок, який розписався першим на Декларації Незалежності.

Мистецтво ручного письма активно розвивалося протягом багатьох тисяч років. Багато мислителів намагалися зрозуміти, як пов'язаний характер з тим, як саме людина викладає думки на папері. Власні судження з цього приводу висловлювалися Аристотелем, багатьма італійськими діячами Відродження.

Сьогодні вчені кажуть про сім ключових характеристик почерку, які можна використовувати для створення портрета людини. Мова йде про: розмір букв, нахил, форму, напрямок, силу натиску на пишучий інструмент, характер написання слів, загальна оцінка почерку.

Почерк - важливе знаряддя, яке використовують сучасні криміналісти. Фахівцям, які займаються науковою експертизою, повинно бути відомо про різноманітні стилі написання. Зрозуміло, вони витрачають багато часу на вивчення всіх характеристик почерку для точного визначення особистості людини, яка писала документ.

Традиції

У цей день (National Handwriting Day) пропонується така цікава акція: люди по всьому світу відкладають свої технологічні пристрої, щоб написати власноруч листи друзям, родичам.

Пам'ятайте про те, що стандартне текстове повідомлення у телефоні може просто забутися, загубитися, проігноруватися. При цьому паперовий документ, написаний унікальним, тільки вам характерним почерком, залишиться у близької людини як добра пам'ять!

Україна відзначає День Соборності. 

Чому свято є символом єднання та згуртованості нації ?

День Соборності України святкують 22 січня в пам'ять проголошення Акту Злуки УНР та ЗУНР. Цього історичного дня 105 років тому українські землі вперше об'єдналися в одній державі, а головна традиція свята на початку 90-х стала наймасштабнішою антирадянською акцією.

22 січня – День Соборності та річниця "першої" незалежності

Сьогодні в Україні згадують важливу подію в історії творення держави. Саме 22 січня 1919 року на Софійській площі відбулися урочисті збори, під час яких об'єдналися УНР (Українська Народна Республіка) та ЗУНР (Західноукраїнська Народна Республіка).

Це було засвідчено Універсалом Української народної республіки про Злуку (об'єднання). В документі проголошувалося:

"Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка".

Примітно, що дата проголошення Акту Злуки була невипадковою. Роком раніше, 22 січня 1918, Центральна Рада проголосила незалежність УНР. Того дня був виданий IV Універсал, який містив такі положення:

• проголошення самостійності Української Народної Республіки;
• доручення Раді Народних Міністрів укласти мир із Центральними державами;
• оголошення оборонної війни з більшовицькою Росією;
• декларування основ внутрішнього соціально-економічного будівництва й окреслення заходів для припинення війни з Центральними державами.
• 
• На тлі падіння Російської та Австро-Угорської імперій українським землям, що входили до їх складу, вдалося возз'єднатися в 1919 році. Хоча фактичне об'єднання тоді не було доведене до кінця. Продовжувалася боротьба з "білими" та "червоними" росіянами, уряди й армії УНР та ЗУНР діяли окремо, їх геополітичні інтереси та цілі різнилися.

• У лютому 1919 урядові установи УНР змушені були вийти з Києва під натиском армії більшовиків. Згодом більшу частину Західної області УНР окупували польські війська, Північну Буковину – румунські, Закарпаття перейшло під владу Чехословаччині.

  Проте події 22 січня 1919 стали знаковими в історії України та впродовж років надихали наступні покоління боротися за свободу та незалежність. Після проголошення Акту Злуки вже не могло бути сумнівів у цілісності української нації.

  Соборність України. Що це означає

  Свято вшановує Соборність, якої наша країна прагнула понад 100 років тому і бореться за неї зараз. Соборність невіддільна від державності, суверенітету та незалежності.

  Загалом термін має кілька значень. Це об’єднання в одне державне ціле всіх земель, заселених певною нацією. Також це духовна консолідація всіх громадян держави, їх згуртованість, незалежно від національності. Крім того, Соборність означає територіальну цілісність країни.

  Ворожа пропаганда протягом багатьох років ділила людей на "западенців" та "східняків", нав'язувала переконання, що "Україну вигадали більшовики".

  Події 1919 року спростовують всі ці міфи, однак українці знов вимушені відстоювати Соборність у боротьбі з російським агресором. Сьогодні Соборність означає деокупацію всіх захоплених РФ територій, а також возз'єднання з Донеччиною, Луганщиною та Кримом.

  В Українському інституті національної пам'яті (УІНП) зазначають, що гасло Дня Соборності 2024: "Наша єдність – наша зброя".

  Соборність передбачає не лише пам’ять про спільне минуле, а й потребує згуртованої співпраці заради майбутнього, як на полі бою, так і в тилу. 

• 

Фільмотека

 https://youtu.be/W2ttQkuegb8?si=fawobeiuoSpqQwCS

https://youtu.be/GCQHGu4ktRQ?si=Yq3-LL-Xy54vWfwz